КРИНИЦЯ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

   Зв’язки Великого Кобзаря з полтавським краєм тісніші, ніж із будь - яким іншим куточком України, виключаючи хіба що рідну  Київщину, тепер - Черкащина. Все життя його творчу уяву тривожили полтавські враження й знаходили вираження в слові. Не є винятком і наш Посульський край.

   Мальовниче  село  Ісківці   на р. Сліпорід за 18 км  від Лубен. Засноване  на початку XVII ст. (стара назва – Юсківці). Є на карті французького картографа Г. Л. де Боплана. Крім поміщицьких селян, там жили  козаки. Тут народився  поет і етнограф, критик О. Афанасьєв-Чужбинський, у якого в гостях бував Т.Г.Шевченко. Перший приїзд відноситься  до 2-ї половини липня 1843 року, другий відбувався наприкінці жовтня 1845 р., коли Кобзар пробув тут  два дні; востаннє поет відвідав Ісківці в 1-й половині лютого 1845, запросивши  Афанасьєва-Чужбинського супроводжувати  його в поїздці Чернігівщиною. З Ісківець  вони їздили до спільних знайомих, "і саме в тих поїздках, – зазначає Афанасьєв – Чужбинський, – я встиг  трохи  ближче придивитися до цієї цікавої  людини". Пізнього осіннього вечора  вони разом  читали поему  А. Міцкевича  "Дзяди", потім поет приніс  води від криниці, яка збереглася й досі і за  чаєм розповідав про своє минуле.  "Світанок застав нас за бесідою,- згадував наш земляк ,- і тоді тільки я повністю зрозумів Тараса". Розмовляв Шевченко лише українською мовою й одного разу, побачивши у Афанасьєва – Чужбинського свою поему «Тризна», пошкодував, що написав її чужою мовою. Про  перебування Кобзаря в  Ісківцях довгий час зберігалися перекази. Про зустріч із поетом  розповідав   у 1918 році 90- літній Т.Г. Черненко. Пам’ятали люди  про розмови  Шевченка  з селянами на Челядній горі, про те, як прогулювався поет берегами Сліпороду, про відвідини родини  Кривицьких, хата яких збереглася до 60-х років ХХ століття. Згадували, що поет читав селянам  свої твори і грамотним   роздавав їх на пам’ять. Гостюючи в Афанасьєва-Чужбинського, який один із перших своїх віршів «Шевченкові» («Гарно твоя кобза грає») опублікував 1843 року  в альманахі «Молодик», Шевченко читав йому також  свої твори «Іван Гус» і, ймовірно «Великий льох».

   Точилися тут розмови про побут і звичаї  кавказьких народів. Шевченко пробував  перекладати А. Міцкевича, але так і не довів справу до кінця.

   Пам’ять про перебування великого поета в Ісківцях стала частиною історії села. Тут  завжди  відзначаються  Шевченківські дні, оберігається криниця, з якої поет брав воду.

   Відновлена вона 1959 року з ініціативи вчителя місцевої школи Івана Федоровича Булатецького за  матеріальної підтримки тодішнього колгоспу ім.Шевченка. Знаходиться  вона поблизу гори Челядна, на якій  збирав біля себе на розмову  селян і дворових. У 1959 році стояла вона на городі Палажки Никифорівни  Шолудько.  На бетонній цямрині напис: «1846. Криниця Т.Г. Шевченка». Дата розділяється невеличким  портретом Кобзаря під склом, умонтованим у бетон.

   Криниця Шевченка – одна із Шевченківських реліквій с. Ісківці, місце паломництва екскурсантів і  бесід про зв’язки поета з Полтавщиною. 1966 року біля клубу встановлено погруддя поета. На честь цієї сільської події хор під керуванням учительки М.С.Петровської  виконав пісні на  вірші Т.Г. Шевченка «Думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт». А в 1967 році т цей хор  виступав в Каневі  біля  пам’ятника Кобзарю.

    Нині  криниця - безцінна  пам’ятка нашого краю.  До сьогодні в селі шанують пам’ять  свого  земляка і Великого Тараса. Щороку в останню неділю травня біля  криниці Шевченка  проходить районне свято «В сім’ї вольній, новій». Тут кожен  може достоту напитися з Шевченкової криниці. І тим самим  вплести в вінок пам’яті із пахучих квітів, зібраних на прекрасній і духовно щедрій  полтавській землі свій скромний  внесок.

Випусники 1988 року біля криниці

Біля Тарасової криниці

Вид на дерев'яну альтанку та криницю

Вид на криницю Т.Г.Шевченка та меморіальну дошку

Вид на Челядну гору. Тут великий Кобзар писав вірші...

Всі ці фотографії 1990 року

Сучасні фото перед реконструкцією криниці

 

   Влітку 2015 року було проведено ремонтно-відновлювальні роботи біля ісківської реліквії: повністю замінено зруб криниці, побудовано огорожу біля неї та замість зруйнованої роками альтанки встановлено дві сучасних, побудовано вхід до всього комплексу.