Село Ісківці Лубенський район Полтавської області)
Про заснування села
Ісківці – село козацьке. За легендами та переказами його засновником був запорожець Юсько (Йосип), якому вдалося, зірвавши кайдани, що «до кості козацьке тіло молодецькеє оббивали», вирватися з тяжкої турецької неволі й, подолавши «шляхи терновії» від самого Азова, зраненому і покаліченому, прибитися до рідної землі «на тихії води, на яснії зорі», щоб оселитися назавжди на берегах тихоплинного Сліпороду.
В кінці ХV – на початку ХVІ століття землі Посулля належали польській шляхті, зокрема, Лубенщина майже на шість десятиліть увійшла до складу величезних земельних володінь магнатів Вишневецьких. Перша згадка села Ісківці відбулась в 1602 році, в реєстрі населених пунктів, які належали князям Вишневецьким. Село Ісківці було також відображене на топографічній карті складеній французьким інженером і картографом Гійомом Левасером де Бопланом, яка вийшла у Франції в 1650 році.
Фрагмент карти Г.Л. де Боплана із позначкою нашого села
В роки Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654), ісківці могли приймати в складі Лукімської сотні Лубенського козацького полку, під керівництвом сотників Семена Проскуренка, Олексія Бутенка, Андрія Яковлева та Михайла Постомського.
Афанасьєв-Чужбинський Олександр
український та російський письменник, етнограф, фольклорист, історик, мовознавець
Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський народився 28 лютого (11 березня за новим стилем) 1816 року в селі Ісківці Лубенського повіту Полтавської губернії в сім'ї дрібного поміщика, Батько був росіянином, мати - українкою. Справжнє прізвище - Афанасьєв. Псевдонім - Чужбинський, Невідомий, Лубенець, Пустинник та інші.
Дитинство Олександра Афанасьєва, за словами його біографа Петра Бикова, проминуло в селі «на лоні благодатної української природи, серед патріархального життя народу, багатого на поетичні перекази про хоробре козацтво, славних запорожців».
У 1829–1835 роках навчався в Ніжинській гімназії вищих наук. Під час навчання зблизився з Євгеном Гребінкою (закінчив гімназію 1831 року). Обидва мешкали на квартирі в професора Микити Соловйова, який викладав у гімназії природничі науки, мав авторитет серед учнів.
Закінчивши навчання та відпочивши трохи на селі в батька, Афанасьєв вступив на військову службу: у 1836–1843 роках служив у Білгородському уланському полку, потім повернувся в Україну.
1843 року познайомився з Тарасом Шевченком, якого у 1845–1846 роках супроводжував у подорожі Лівобережною Україною. Від 1847 року служив у канцелярії воронезького губернатора, був редактором неофіційної частини газети «Воронежские губернские ведомости». Брав участь в етнографічній експедиції морського міністерства по півдню Росії. Після повернення з експедиції жив у Петербурзі, заснував газету «Петербургский листок», редагував журнал «Искра», був інспектором шкіл грамотності, завідував музеєм Петропавлівської фортеці.
Писав вірші, прозові твори, літературно-критичні статті. Деякі поезії із збірки «Що було на серці» (1855) близькі до народних пісень («Скажи мені правду, мій любий козаче», «Ой у полі на роздоллі», «Прощання»). Цінний фактичний матеріал містять його «Спогади про Т. Г. Шевченка», фольклорні публікації, етнографічні праці — «Нариси полювання в Малоросії» і «Подорож у Південну Росію» (в 2 т., 1863). Афанасьєв склав україно-російський словник, не закінчений друкуванням (1855). Більшість оповідань і віршів російською мовою та роман «Петербурзькі картярі» (1872) присвячені темам провінційного і військового життя.
Зв’язок із Т. Г. Шевченком
Про перебування Шевченка в цьому селі є чимало відомостей у спогадах українського і російського письменника, історика, мовознавця, етнографа Олександра Афанасьєва-Чужбинського. Вперше поет гостював у Ісківцях в Афанасьєва-Чужбинського восени 1843 року. В цей час він багато читав, зокрема твори Міцкевича та Байрона, перекладав Міцкевича, але переклади його не задовольняли, і він їх знищив. Удруге Шевченко був в Ісківці восени 1845 року. Втретє він приїжджав сюди в лютому 1846 року, щоб запросити Афанасьєва-Чужбинського подорожувати разом Україною.
Шевченко дуже любив у Ісківцях бувати на горі Челядній. А в долині знаходилась криниця, з якої пив воду Тарас. Криниця збереглася, на її цямрині зроблено напис: «Криниця Т.Г.Шевченка». Щороку в останню неділю травня біля криниці Шевченка проходить районне літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій».
В 1966 році у селі встановлено пам'ятник поетові. Дивись сторінку сайту про відкриття погруддя Шевченкові у 1966 році "Історія в фотографіях".