4 березня 2017 р.

ЖІНОЧА МУЖНІСТЬ

   Жінки-військові в зоні АТО воюють нарівні з чоловіками. Війна не розбирає статі. Українські жінки взяли в руки зброю, щоб захистити свою землю. Відважні українки показали себе не менш вправними солдатами, ніж чоловіки. 

   Згідно з переліком про­фесій Міноборони, жінки-військові можуть бути сан­інструкторами, медиками, швачками, діловодами, якщо брати керівний склад, — то замполітами, а от водіями, стрільцями, коригувальниками вогню, снайперами тощо — бути заборонено.

   І все одно кількість жінок-військовослужбовців в Украї­ні невпинно зростає. В АТО на українському Сході взяли участь 938 жінок-військових, і це — без врахування бійців добровольчих батальйонів. Загалом службу у ЗСУ нині проходить близько 14,5 ти­сяч жінок-військових, ще 30,5 тисяч працюють на допо­міжних посадах. Близько двох тисяч жінок-офіцерів, з яких 35 — перебувають на керівних посадах у Мін­оборони Генштабі та ЗСУ.

   Лубенка Тамара Іванівна Качан (на фото) попри свою чарівність і ніжність — сильна жінка. Спочатку війни на Сході нашої держави зго­рала бажанням зі зброєю в руках захищати Україну та її народ. Поштовхом для прийняття рішення добро­вільно іти воювати з ворогом була загибель її друзів в зоні АТО. На той час проходила четверта хвиля мобілізації. Тамара Качан звернулась до Лубенського військкомату та була призвана до Збройних Сил України. У лютому 2015 року зарахована до 25 ок­ремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади.

   Спочатку були військові навчання в учбовому центрі повітряно-десантних військ в місті Житомир. Там здій­снила свій перший стрибок з парашутом. Залагодження бо­йових дій проходила на по­лігоні Широкий Лан в Ми­колаївській області. Знову стрибки з парашутом, вогняна підготовка. На цих військових навчання був присутній Пре­зидент України Петро Порошенко.

   У зоні АТО на Сході Ук­раїни воювати довелося в гарячих точках біля селищ Мар’їнка, Авдіївка, Сенявка. Санінструктор Тамара Качан під час зіткнень із сепара­тистами надавала медичну допомогу пораненим бійцям, під кулями виносила їх з поля бою, не одному солдату вря­тувала життя. Сама не раз потрапляла під обстріли во­рогів. За проявлену відвагу має нагороди.

   У квітні 2016 року була демобілізована та поверну­лась в рідне місто Лубни.

   Хоча воїни жіночої статі на своєму військовому шляху наштовхуються на утиски за гендерною ознакою, та все ж це їх не спиняє і вони надалі доводять як і десатник Тамара Качан, що на війні стере­отипи нині взагалі недоречні. Неетично порівнювати, хто є сильніший — жінки чи чоло­віки, бо є сильні жінки і є слабкі чоловіки, а є навпаки. Прикладом того є не лише поодинокі жіночі героїчні вчинки, а й масова участь жі­нок у подіях під час Майдану, під час постмайданських про­цесів як у Києві, так і в зоні проведення АТО.

Віктор МАРУЩЕНКО.

м. Лубни.

4 червня 2016 р.

"У СВОЇЙ ХАТІ СВОЯ ПРАВДА І СИЛА, І ВОЛЯ"

   Мальовничі краєвиди поблизу Шевченківської криниці у с. Ісківці налаштовували на гарний настрій усіх, хто зібрався тут в останню неділю травня, щоб вшанувати пам’ять Великого Кобзаря на районному святі «В сім’ї вольній новій». Для населеного пункту - це подія року, адже раз на рік саме сюди збираються кращі колективи художньої самодіяльності району і з поза меж Лубенщини, майстри художнього слова, літератори, всі, хто дихає і живе згідно заповідей Великого Тараса, який тричі бував на цій благо­словенній людьми і богом землі, пив воду з криниці, створював тут безсмертні зразки української поезії.

   На сцені просто неба — народний аматорський хоровий колектив «Оберіг» РБК (ке­рівник Віктор Щербатюк). Потужно і натхненно звучать пісні у їх виконанні «Гей, ви, браття козаченьки», «Ой у полі три тополі», «Ой, ти дівчино, чарівниченько», які підносять настрій, надихають, наснажують до праці, до боротьби, до нових здобутків! А за ними у вихорі танцю закружляли юні учасники ЗАФТ «Перлина» (керівник Оксана Погрібна). Вони пода­рували запальну «Посульську плясову».

   Щире слово у вінок пошани Тараса Шевченка вплітали голова районної державної адміністрації Тетяна Качаненко, голова районної ради Григорій Угляниця, сільський голова Ісківської сільської ради Микола Романюта. Лейтмотивом їх висту­пів можна процитувати слова голови РДА Тетяни Качаненко, яка сказала: «Великий Кобзар заповідав нам любити Україну, боротися за неї і ми сьогодні всі переконалися у його правоті. Адже без любові до України, без боротьби за неї неможливо жити красиво і заможно, бо «у своїй хаті своя правда і сила, і воля». Щиро привітав учасників районного свята депутат об­ласної ради Владислав Мостовенко, який висловив слова вдячності сільському голові Миколі Романюті за продов­ження традиції вшанування Тараса Шевченка на Ісківській землі.

   А свято пісні і танцю про­довжилося виступами Наталії Симоненко, тріо у складі по­дружжя Олексія та Віри Звержинських і їх доньки Каті. Порадували учасники художньої самодіяльності Ісківської сіль­ської ради — Народний ама­торський фольклорний колектив «Горлиця» (керівник Віра Галіченко).

   Плекають слово Великого Кобзаря і учні Ісківської школи. З віршами Тараса Шевченка виступили Владислава Неборак, Маргарита Козак, Наталія Заболоцька. З сучасним поетичним словом ішли до своїх шану­вальників члени літоб’єднання ім. О. Донченка при редакції газети «Лубенщина» — секретар літературної організації Ніна Шерстюк, Лариса Галич, Олек­сандр Киян. Вони прочитали вірші, присвячені Великому Кобзарю, сучасним подіям і передали естафету гостям із Пирятинського району — учас­никам чоловічого вокального ансамблю «Старости» аграрного технікуму ПДАА (керівник Володимир Назаренко). Пісні у їх виконанні «Старости», «Ук­раїна — це я», «Б’є мене милий» порадували публіку, внесли у кон­цертну програму досі небачений колорит.

   Прекрасні виступами чару­вали глядачів дуети у складі Тетяни Матяш та Світлани Щербатюк і Юрія Задорожного та Світлани Руденко, а також окремі виконавці Юрій Задорожний, Катерина Звержинська, Владислав Бас. І знову, й знов лунали пісні у виконанні гостей із Березової Рудки Василя Титаренка та Олександра Про­дана, вокального дуету «Зо­репад» у складі Жанни Чигрин та Василя Титаренка. А танці у виконанні уславленого ЗАФТ «Перлина» надали такого потуж­ного заряду публіці, що багато хто підтанцьовував разом з юними аматорами сцени.

   Достойним завершенням свята став виступ народного аматорського ансамблю «Су­зір’я» Тернівського сільського клубу (керівник Володимир Матяш). Тож районний захід в Ісківцях у черговий раз засвідчив, що козацькому роду не буде переводу! Спонсорами свята виступили ТОВ «Баришівська зернова компанія» (регіо­нальний директор Василь Стасовський) і ПАТ «Лубнигаз».

Олександр МІЩЕНКО

Знімки автора

На сцені просто неба — народний аматорський хоровий колектив «Оберіг» РБК

Щире слово у вінок пошани Тараса Шевченка вплітали голова районної державної адміністрації Тетяна Качаненко, голова районної ради Григорій Угляниця, сільський голова Ісківської сільської ради Микола Романюта (справа наліво)

 

26 березня 2016 р.

Герой нашого часу

Твої люди, Лубенщино!

   Попередні покоління часто говорили про Печорина — лермонтовського «героя нашого часу» як про взірець офіцерської честі і відваги, не звертаючи уваги на той факт, що цей літературний персонаж віддзеркалював загарбницьку імперську політику царської Росії, яка, як і нинішня, путінська, зброєю та вогнем намагалася підкорити волелюбні народи Кавказу. То чи настільки вже позитивний цей герой? І який він, герой саме нашого, українського часу, герой доби незалежності, доби першої вітчизняної війни з визволення Донбасу?

   Наш гість — учасник АТО Ігор Юрійович Половніков. Він корінний лубенець. Народився у 1967 році в славному місті над Сулою, де і проживає до сьогодні на Осовцях. Працював у Лубенському міськрайвідділі на посаді старшого дільничого інспектора. Звільнився за власним бажанням у 1997 році. Відтоді співпрацює з Олексієм Григоровичем Лапком, який займав посади у відділі Державної служби охорони, а нині опікується козацьким рухом —   є командувачем Лубенської Гетьманської дивізії особливого призначення ім. Северина Наливайка. Він взяв Ігоря Половнікова на посаду начальника служби охорони. Охорону здійснювали по різних об'єктах.

   У минулому році, 14 серпня, Ігор Юрійович пішов у військкомат. І хоч за віком міг спокійно пере­бувати як кажуть, «на гражданці», та добровільно написав заяву, в якій висловив бажання захищати Батьківщину. Пройшов медичну комісію і був направлений до м.Полтава. Там на базі інституту зв’язку пройшов протягом 45 днів перепідготовку. Після чого був направлений для подальшого проходження служби в 90 батальйон 81 десантно- штурмової бригади на посаду водія БТР, оскільки по військовій спеціальності він заступник командира взводу, має права на водіння транспорт­них засобів категорії «С». Бойове злагодження проходив на полігоні «Широкий лан». І вже потім потрапив до Костянтинівки Донецької області. Виїздив для виконання завдань у Авдіївку, в Зайцеве, де протягом трьох днів брав участь безпосередньо у бойовому зіткненні. Останні завдання — пат­рулювання Авдіївки. Стояли в населеному пункті поряд, і після її звільнення від сепаратистів, здій­снювали патрулювання вулиць і виявлення залишків бойовиків. Вони діють в основному маленькими групами вночі здійснюють розвідку та диверсії. Нападають на пости, ведуть обстріли з автоматичної зброї, кулеметів. Основна увага приділяється промисловим зонам, де можна сховатись.

   На сьогодні минає 8-й місяць служби. За успішне виконання бойових завдань Ігор Половніков був заохочений керівництвом і отримав чергову відпустку додому. Проявив себе і під час відпрацювання бойового злагодження на полігоні поблизу Дружківки у складі роти, взводів, відділень, де вояки та показали непогані результати. Тож і були заохочені керівництвом 81 бригади. Якраз на день народження, 13 березня, потрапив до Лубен. Йому виповнилося — 49 років.

   Як скромно зізнався сам: «куль ми зубами не ловимо, мішками кров не носимо». Та бували неприємні моменти, коли знаходилися в Зайцево на укріпрайоні, де проти українського підрозділу в кількості 120 осіб стояв підрозділ сепаратистів, за інформацією ротного, у кількості 30 танків у зоні бачення і близько 3 тисяч бойовиків. Таким чином підрозділ у разі початку активних бойових дій мав забезпечити вихід з 4-ї механізованої бригади і закрити лінію оборони з тим, щоб війська могли переформуватися і готувати далі укріпрайон. Тобто були фактично гарматним м’ясом. На щастя все обійшлося роботою у вечірній час крупнокаліберних кулеметів і мінометів.

   81 бригаду знають як підрозділ, 90 батальйон якої стояв на захисті Донецького аеропорту. Там вояки себе проявили з кращого боку. Тому сама назва підрозділу нині діє на бойовиків, як винесення смерт­ного вироку. Та й соромно, зізнався Ігор Половніков, втікати від небезпеки. Уже не в тому віці. Тим більше

   —    Донбас — це наша, українська земля, яку повинні захистити, відстояти і звільнити.

   Як запевнив воїн, нині армія великих втрат не несе. Все таки рік бойових дій багато чому навчив. Підрозділ, за час його служби, мав одного загиблого 27-річного воїна з м.Полтава і кілька поранених.

   Багато розбитих, пустих будинків. Ознака багатьох —     обгорілі стіни і один, три, п’ять віночків, як нагадування про мирних жителів, які тут колись жили. Залишились люди пенсійного віку, кому нікуди їхати. Молодші мешканці виїхали. На село може бути 6-8 жителів. Військові підтримують місцеве населення продуктами харчування, особливо людей у віці, для яких дійти до місць торгівлі — величезна проблема.

   Звичайно, не все так гладко. Існують проблеми і з технічним забезпеченням військ, в тому числі зап­частинами до техніки, затримкою з грошовим забез­печенням вояків і т.д. Подякував воїн і волонтерам, які привозять необхідні для побуту речі. Він у тій чи іншій мірі облаштований. У містах бойових дій, як правило, нині не ведуть. Місця розмежування в чистому полі мають окопи, землянки, захована техніка в капонірах. Натомість сепаратисти намагаються прикриватися житловими масивами, встановлюють вогневі точки на території шкіл, медичних закладів. Ховаються у промзонах, полюбляють терикони, звідки ведуть обстріли наших військ.

   Ігор Половніков висловив впевненість, що армія готова витіснити ворога з території України, відзначив високий патріотичний дух військ.

   Ось такий він, герой саме нашого часу — козак у прямому сенсі цього слова - полковник Українського реєстрового козацтва Ігор Юрійович Половніков, який захищає незалежність і цілісність України на Донбасі!

Олександр МІЩЕНКО

Юлія ТИМОШЕНКО: «БАТЬКІВЩИНА» ДОМАГАТИ­МЕТЬСЯ УХВАЛЕННЯ ЗАКОНІВ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ФЕРМЕРАМ»

15 березня під стінами Верховної Ради зібралось близько 5 тисяч фермерів із усіх областей України. Серед учасників — відомі аграрії з Гребінківського, Пирятинського, Чорнухинського, Лубенського районів.Наш край представляли депутати Лубенської районної ради Віталій Трубніков,Тетяна Гребінник, Надія Савченко та фермери Петро Бала, Борис Кіяшко. Вимога пра­цівників сільгоспвиробництва до уряду така: прийняти три законопроекти № 3851- 1, №1599 та № 1159, які мають врятувати село від знищення.

На заході під стінами пар­ламенту виступала лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка підкреслила, що ці зако­нопроекти поставлять на голо­сування 16 березня в аграрному комітеті.

«Батьківщина» домагати­меться ухвалення тих зако­нопроектів, які повернуть пільгову систему оподаткування для фермерів.

Як наголосила голова фрак­ції «Батьківщина», негайного- розгляду профільним парламент­ським комітетом потребує за­конопроект №3851-1 .«Про вне­сення змін до Податкового кодексу України щодо захисту прав платників податку на додану вартість, в тому числі сільгоспвиробників».

При цьому Юлія Тимошенко зазначила, що «Батьківщина» повним складом візьме участь у засіданні аграрного комітету Верховної Ради, щоб добитися позитивного висновку для цього законопроекту.

Лідер фракції також по­відомила, що «Батьківщина» добиватиметься ухвалення зако­нопроекту N° 1599 «Про вне­сення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств», який, за її словами, дасть можливість почати жити сімейним фермам.

Зазначений законопроект стоїть в порядку денному на четвер і, як зауважила народний депутат, потребує термінового ухвалення.

«Але без вашого тиску, без вашої активної життєвої позиції і без вашого ультиматуму ні в уряді, ні у Верховній Раді ніхто пальцем не поворухне, тому що, на жаль, проблеми людей не стоять на порядку денному в цьому парламенті», — зазначила Юлія Тимошенко.

   За словами голови Пол­тавської обласної організації ВО «Батьківщина» Руслана Богдана, озвучені проблеми є надзви­чайно гострими для Полтав­щини,— потужної аграрної об­ласті. Сьогодні політика не просто нищить українське село, а й, фактично, залишає його без землі. Рік тому, говорить Руслан Богдан, фракція ВО «Батьківщина» у Верховній Раді зареєструвала законо­проект про передачу землі громадам. «Цей проект — від­биток сподівань усіх аграріїв Полтавщини і України! Од­нак він і досі не розглядається парламентарями, як і закон про статус сільгосптоварови- робника. Аграрії не можуть отримувати кредити і донорські кошти, бо не забезпечене зако­нодавче поле. Це просто ганьба для держави!» —зазначив він.

.

Тетяна ГРЕБІННИК, голова Лубенської районної організації ВО «Батьківщина»

Юрій ДЕНИСЕНКО, голова Лубенської міської організації ВО «Батьківщина»

16 травня 2015 р.

14 березня 2015 р.

№ 29-30 14 березня 2015 року

Липень 2014 р.

Пулинське водосховище планують відновити

   Як повідомили в Лубенській РДА, створене для резервного запасу води, що забезпечувало сталий розвиток усіх галузей сільського господарства, водосховище у Пулинцях тривалий час було стратегічним об’єктом. З часом воно втратило не лише своє значення, але й привабливий зовнішній вигляд й нині віддалено нагадує прославлене водосховище.

   Мешканці Ісковецької сільської ради не втрачають надії щодо відновлення головного водного об’єкта цієї частини району. Питанням особливо переймається сільський голова Ісковецької сільської ради Микола Романюта. Усі варіанти відновлення водосховища давно прораховує голова райдержадміністрації Роман Сидоренко. Попередня розмова відбулася під час наради з питань відновлення водосховища за участю голови райдержадміністрації Романа Сидоренка, начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Ігоря Нестеренка, сільського голови Ісковецької сільської ради Миколи Романюти, начальника відділу капітального будівництва Анатолія Коваленка та представників Хорольського міжрайонного управління водного господарства.

   15 липня очільник Лубенського району здійснив робочу поїздку в Пулинці з метою ґрунтовного вивчення питання. Землевпорядник сільської ради Володимир Міщенко розповів, що площа водного плеса складає 156 гектарів, 74, 6 з них знаходяться на території Лубенського району, решта на території Оржицького району, наповнення водосховища здійснювалося з річки Сліпорід, для його заповнення необхідно 2-3 мільйони кубів води.

   Це питання голова райдержадміністрації Роман Сидоренко порушив перед керівництвом Оржицького району. Разом з головою Оржицької райдержадміністрації Віктором Симоненком та головою районної ради Володимиром Карловим обговорили можливі шляхи відновлення водосховища. Керівники обох районів дійшли висновку, що позитивний результат вплине на розвиток економіки та покращить загальний екологічний стан території сусідніх районів, дасть змогу створити потужне рибне господарство й забезпечити внутрішній ринок рибою, запровадити технологію крапельного зрошення,  у перспективі стати поштовхом для розвитку тваринництва та облаштування баз відпочинку.

  

  

http://np.pl.ua/2014/07/na-lubenschyni-planuyut-vidnovyty-pulynske-vodoshovysche/