ДАТИ, ЩО МИ ВІДЗНАЧАЄМО
28 червня 2017 року
День Конституції України
День Конститу́ції Украї́ни — державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України того ж дня 1996 року.
День Конституції України — єдине державне свято, закріплене в самій Конституції:
Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України.
У червні 1996 року депутати Верховної Ради ухвалили Конституцію України. Це сталося на п'ятий рік після проголошення незалежності. Народні обранці працювали усю ніч з 27 на 28 червня — загалом безперервно 23 години. Під час голосування «ЗА» висловилися 315 парламентарів.
Україна була останньою з колишніх радянських республік, яка прийняла нову Конституцію
28 червня в Україні відзначається державне свято — День Конституції України. Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни — першу Конституцію незалежної української держави.
Коротко з історії. Спроби прийняти Конституцію в Україні робилися з перших років проголошення незалежності. У 1992—1993 роках під керівництвом Президента Леоніда Кравчука був напрацьований перший проект Основного Закону, проте він так і не був прийнятий.
8 червня 1995 року між гілками влади був підписаний Конституційний договір, на підставі якого мала бути розроблена Конституція. У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документа у Верховній Раді.
Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійному залі всю ніч із 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту — про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні, після чого Основний Закон був остаточно затверджений.
Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону — 28 червня — є державним святом та неробочим днем — Днем Конституції України.
Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини, і громадянина (ст.102).
4 червня 2017 року
Саме в цей день на святих апостолів, послідовників Ісуса Христа, зійшов Святий Дух, який і символізує триєдність Бога. З цього дня Бог послав апостолам дар розмовляти різними мовами. І саме Трійця вважається Днем народження Церкви. Тиждень після неї називається “Зеленими святами”.
Усі православні храми у цей день прикрашені гілками берези, бузку, клену – вони символізують оновлення душі.
Після Божественної літургії на свято Трійці у храмах здійснюється особлива служба з читанням уклінних молитов: священик читає молитви, стоячи на колінах у Царських вратах, лицем до віруючих, прихожани при цьому також встають на коліна, вперше після Великодня.
Традиції та прикмети
Трійцю святкують три дні. Господині до неї дуже ретельно готуються: наводять в будинку чистоту, прикрашають житло свіжими гілками клена, берези, верби, липи, квітами і травами, що символізує процвітання і новий життєвий цикл.
Субота перед святом є поминальним днем. Люди в храмах ставлять свічки за упокій померлих родичів. Особливо моляться за тих, хто помер передчасною смертю, вважаючи їх жертвами підступних русалок.
До свята жінки печуть пироги, готують м’ясні та рибні закуски. У деяких регіонах в цей день фарбують яйця в зелений колір.
Перший день – Зелену неділю – у народі вважають днем активності й підступності русалок та іншої міфічної нечисті. Зелень, якою прикрашають будинки, є захистом і оберегом від них. Вранці в цей день в храмах відбуваються святкові богослужіння. Потім люди ходять один до одного в гості. Починаються масові гуляння, ярмарки.
Трійця завжди вважалася дівочим святом. Вони плетуть вінки, опускаючи їх у річку для ворожіння. Потім вони йшли в ліс гуляти. До цього дня пекли коровай і роздавали його в лісі незаміжнім дівчатам. Ці шматочки сушили і берегли до весілля, замішуючи потім сухарі в тісто для весільного короваю. Вважали, що вони принесуть їм у нову сім’ю благополуччя і любов. Потім під берізкою організовували пікнік – святкову трапезу. Увечері народ розважали ряджені.
Другий день свята називається Клечальним понеділком. Після служби священики йшли на поля читати молитви з проханням до Бога благословення на майбутній урожай.
На третій, Богодухів день, хлопці вибирали собі наречених. Дівчата “водили тополю”, в ролі якої була незаміжня дівчина – перша красуня на селі. Її наряджали вінками, стрічками, гілками та водили по дворах. Зустріти Тополю вважалося до великої удачі. У цей день в колодязях освячували воду.
Роса, що випала в Трійцю, вважається дуже корисною для здоров’я і краси. Дівчатам радять нею вмиватися, щоб зберегти молодість і красу.
Якщо в цей день іде дощ – буде гарний врожаю, тепле та грибне літо.
Заборони на Трійцю
У Трійцю не можна працювати на землі, зате можна збирати лікарські трави.
У народі кажуть, що саме на Трійцю русалки виходять з річок на поля, ночами вони заводять свої ігри і живуть у лісах до Петрова дня (12 липня). Подорожніх русалки можуть залоскотати до смерті, тому купання в річках під час зелених святок вважається небезпечним.
1 травня 2017 року
День міжнародної солідарності трудящих ще називають Днем праці, а в народі — першотравневими (травневими) святами, Першотравнем. В Україні, згідно з Кодексом законів про працю, 1 і 2 травня — вихідні дні.
Першотравень в сучасному вигляді виник наприкінці XIX століття в робочому русі, що висунув в якості однієї з основних вимог введення восьмигодинного робочого дня замість 15-годинного.
На початку 1886-го року на чиказькому заводі сільськогосподарських машин Маккорміка був оголошений локаут 1400 робітників. Страйкуючі були розігнані поліцією, а Маккормік використовував до того ж ще й послуги штрейкбрехерів, які брали участь, в тому числі, і в зіткненнях з протестуючими робітниками.
З цього часу Чикаго стає центром пролетарської боротьби за восьмигодинний робочий день. У місті діяли відділення Ордена лицарів праці, Американської федерації профспілок, Соціалістичної робочої партії. Однак найбільшим впливом в місті користувалися робітники-анархісти, чиїми лідерами стали Альберт Парсонс і Август Шпис, що були раніше активними функціонерами профспілок, які прийшли в лібертариський рух, розчарувавшись у легальній політичній діяльності, зрозумівши, що вибори, політична боротьба нічого насправді не дають робітникам. Вони шукали нові методи опору капіталістичної експлуатації робітничого класу і державному гніту. Їх основною метою став тепер основний анархістський принцип вимоги знищення держави і капіталізму, тобто примусу й експлуатації робітничого класу. Безкомпромісність і рішучість у боротьбі стала залучати до анархістів все нових робітників. Анархісти брали участь в організації більшості страйків на Середньому Заході США, допомагаючи робітникам, не звертаючи уваги на їх приналежність до тих чи інших політичних партій і союзів.
1 травня 1886 повністю зупинилися увесь залізничний рух через місто, закрилися складські, станційні та ремонтні приміщення, зупинилися промислові підприємства: машинобудівні, залізоробні, деревообробні, меблеві, скотобійні і м’ясоконсервні, призупинилися вантажні роботи. В той же день у газеті «Мейл» з’явилася вимога розправитися з Парсонсом і Шписом — «головними організаторами заворушень». Владі потрібен був лише привід для розправи над робітниками-активістами, якого довго чекати не довелося. Як було зазначено вище, на початку 1886-го року на чиказькому заводі сільськогосподарських машин Маккорміка був оголошений локаут, а страйкарі були розігнані поліцією, були залучені штрейкбрехери. Ці події, власне, і послужили приводом для подальших трагічних подій, в пам’ять про які відзначається день першого травня трудящими всього світу.
Події взяли драматичний оборот 3-4 травня і увійшли в історію під назвою «Бунт на Сінному Ринку». У перший день звільнені робітники з заводу Маккорміка влаштували мітинг, на якому виступив Август Шпис. Під час спровокованого зіткнення робітників з штрейкбрехерами поліція відкрила стрілянину по робочих. Шість чоловік було вбито, багато поранено. Увечері того ж дня в місті були поширені листівки, які закликали зібратися на мітинг протесту проти поліцейського терору, і, крім того, закликали народ до повстання.
Наступного дня на площі Хеймаркет зібралися від двох до трьох тисяч чоловік. Промовці Август Шпис, Альберт Парсонс і Семюель Філде розвінчували політику підприємців, винних, зокрема, в локауті сорока-п’ятдесяти тисяч робітників міста. Несподівано прибув наряд поліції, при тому, що мер міста, який тільки що покинув площу, запевнив капітана поліції, що її втручання не потрібне (при цьому сам же мер і давав раніше дозвіл на проведення мітингу, так що він був цілком офіційним). Тим не менш, офіцер поліції почав вимагати негайного припинення мітингу. Філд заявив, що «наш мітинг мирний», поліція почала наступати. У цей момент хтось кинув бомбу в поліцейських, один з яких був убитий, від п’ятдесяти до сімдесяти поранено. У відповідь поліція відкрила стрілянину по демонстрантах, стала бити і розстрілювати без розбору чоловіків, жінок і дітей.
До цього дня невідомо, хто ж виготовив і кинув бомбу: чи то був підісланий провокатор, чи то хтось зі своїх, не в міру рішучий. Так чи інакше, але в результаті відкритої «правоохоронцями» стрільби було поранено кілька десятків (за одними даними сто шістдесят, за іншими — двісті і більше) людей і вбито одинадцять. Цей інцидент послужив приводом для інспірування анти робітничої кампанії, по всій країні почалися масові арешти і обшуки: поліція громила робітничі клуби, друкарні, без усяких ордерів вдиралися до квартир, заарештовувала «підозрілих». Сотні людей були схоплені і зазнали тортур, їх змушували лжесвідчити і доносити. Через кілька днів більшість була випущена.
Альберт Парсонс, Август Шпис, Юджин Шваб, Оскар Небі, Адольф Фішер, Георг Енгель, Семюель Філд і Луїс Лінг — анархісти, лідери робітничого руху в Чикаго (варто зауважити, що п’ятеро з них були іммігрантами з Німеччини, і лише один — громадянином США ) — були притягнуті до суду. Їм було пред’явлено звинувачення у вбивстві поліцейського під час демонстрації (точніше кажучи, вони звинувачувалися в тому, що вбивця діяв під враженням від їх промов, а присяжним була дана інструкція: прирівнювати до вбивства агітацію робітників за об’єднання для захисту своїх прав). Парсонсу вдалося сховатися від поліції, однак до початку суду він здався, бажаючи розділити долю своїх товаришів. Суд тривав близько місяця. Ніяких доказів їхньої вини на суді представлено не було, однак судом присяжних всі вони були визнані винними в скоєнні злочину. Оскар Небі отримав п’ятнадцять років тюремного ув’язнення, решта — засуджені до смертної казні (Семюелю Філдену і Юджину Швабу пізніше замінена на довічне ув’язнення).
11 листопада 1887 Шпис, Парсонс, Фішер і Енгель зі співом «Марсельєзи» увійшли на ешафот і були повішені. Лінг, також засуджений до казні, наклав на себе руки у в’язниці, підірвавши в роті таємно передане йому мініатюрний вибуховий пристрій, замаскований під сигару. Троє, які залишилися в живих, були помилувані в 1893-му році губернатором штату Іллінойс через те, що вся «чиказька вісімка» була невинна в інкримінованому їм злочині. При цьому в пресі з’явилися повідомлення про ймовірного виконавця вибуху 4 травня — поліцейського агента Шнаубельте (чи був саме він виконавцем вибуху, чи це тільки домисли — так до сих пір і не з’ясовано). У тому ж році загиблим у боротьбі за свої права робочим був споруджений на їх могилі монумент, названий «Мученики Сінної Площі».
Жорстокий і несправедливий вирок викликав хвилю протестів, як у США, так і в усьому світі. Особливо активні були робочі Англії, Голландії, Росії, Італії, Франції та Іспанії. Цікаво, що в Німеччині (більшість засуджених були саме німцями) акції протесту були заборонені владою.
Саме в пам’ять про страчених Паризький конгрес II Інтернаціоналу (липень 1889) оголосив 1 травня Днем солідарності робітників усього світу і запропонував щорічно відзначати його демонстраціями із соціальними вимогами.
Після Жовтневої революції 1917 року свято стало офіційним і в СРСР: у цей день проводились демонстрації трудящих і військові паради (перший першотравневий парад РСЧА відбувся в 1918 році на Ходинському полі). На другий день свята, як правило, у всій країні проходили «маївки» — масові святкування на природі.
В епоху «розвинутого соціалізму» в СРСР першотравневі демонстрації стали нести інше смислове навантаження. У день першого травня трудящі СРСР «висловлюють свою солідарність з революційною боротьбою трудящих капіталістичних країн, з національно-визвольним рухом, виражають рішучість віддати всі сили боротьбі за мир, за побудову комуністичного суспільства».
Організовані колони трудящих крокували по центральним вулицям міст і селищ під марші і музику політичної спрямованості, з гучномовців звучали вітання дикторів і політичні гасла, а з трибун, встановлених зазвичай біля головних адміністративних будівель, демонстрантів вітали керівники КПРС, представники влади, передовики виробництва, ветерани, почесні громадяни. Велася трансляція по місцевих теле- і радіоканалах. Головна демонстрація країни проходила щороку на Червоній площі Москви і транслювалася центральними телеканалами, зі вставками кадрів демонстрацій в інших великих містах країни. Участь у першотравневих демонстраціях для трудящих була обов’язковою і контролювалася керівництвом підприємств.
1 травня став «масовим святом» в СРСР. І це дійсно було свято для трудящих, які отримали додатково два вихідних дня. Травневі гуляння проходили по всій країні. У цей день люди дружно йшли на демонстрацію з транспарантами та квітами. Обов’язковим атрибутом Першотравня був святковий стіл.
З першим травня тісно пов’язане виникнення маївок. Це зібрання всієї родини або компанії для проведення пікніка. Пікніки проводяться 1-го чи 2-го травня. Ця традиція святкування на природі була придумана в СРСР і збереглася до наших днів. Спочатку, в дореволюційній Росії, маївка представляла собою нелегальні збори робітників, що влаштовувалася за містом в день 1-го травня. Маївки переслідувалися царською поліцією. За радянських часів маївки стали в більшій мірі формою колективного відпочинку.
1 травня 1990 останній раз відбулася офіційна першотравнева демонстрація. 1 травня 1991 на Червоній площі відбувся мітинг, організований Московською федерацією профспілок та Асоціацією вільних профспілок, проти підвищення цін.
З 1992 року всенародно улюблене свято перейменували в «Свято весни і праці». В Україні, яка стала незалежною на той момент, свято зберегло свою колишню назву.
16 квітня 2017 року
ВЕЛИКДЕНЬ
За синоптичними Євангеліями розп'яття Ісуса Христа відбулося 15 нісана. Євангелист Іван проте уточнює, що Ісус помер 14 нісана — в час коли жертвували ягнят у Храмі на свято песах. Таким чином для перших християн страсті Христові, Його смерть стали сподіванням на звільнення. Сам Христос стає Агнцем Божим: «..Пасха наша, Христос, принесений у жертву». Опис воскресіння Христового описаний у всіх Євангеліях, та веде свій початок з єрусалимської громади. Звідти і походить перший вигук, яким відкриваються пасхальні літургії по всьому світі: «Христос справді воскрес …(і з'явився Симонові).» За євангелистами, Воскресіння Христа є виключно дією Бога, при якій не була присутня жодна людина. Лише наслідки цієї дії були представлені спочатку близькому оточенню Христа — жінкам з його батьківщини, що бачили його смерть та поховання і які раптом відкрили, що гріб куди його поклали став пустий. Тут ангел сповістив їм про воскресіння та послав їх до апостола Петра та інших учнів. За євангеліями від Матвія та Марка ангел посилає учнів у Галілею для зустрічі з воскреслим Ісусом. Євангелисти Іван, та Лука в доповнення описують зустрічі з Ісусом у Єрусалимі та його околицях.
7 квітня 2017 року
Благовіщення
7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають один з найбільших дванадесятих празників у літургійному році – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового.
В основі свята — «блага вість» архангела Гавриїла Діві Марії (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.
Після того, як Марія була заручена з Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою» (Лк. 1, 28); «Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого». І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові» (Лк. 1, 31-38).
В Назареті, на тому місці, де архангел Гавриїл благовістив Діві Марії, побудований храм на спомин про Благовіщення Богородиці.
Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, св. Атанасій Великий пояснював дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив людину в день 25 березня (7 квітня за новим стилем). Крайній час, з яким збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня, церковне святкування Благовіщення не скасовується, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст у цей день послаблюється. Залежно від часу, свято може тривати 3 дні або 1 день.
8 березня 2017 року
Дорогі жінки!
Щиросердечно вітаємо всіх з Міжнародним жіночим днем, низько вклоняємося вам, дорогі матері, дружини, сестри, доньки, колеги, від усього серця дякуємо, що ви завжди поруч з нами, що своєю повсякденною роботою ви оберігаєте і дбаєте про наші родини, підтримуєте нас — чоловіків, примножуєте здобутки держави.
Зичимо вам міцного здоров’я і довголіття, щастя і достатку. Нехай у ваших оселях завжди лунає дитячий сміх, панує злагода і любов.
Вічної вам весни і молодості.