ДРУГ КОБЗАРЯ

       Серед найближчих і найвірніших друзів Великого Кобзаря був і наш земляк Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський - відо­мий український поет, письменник і дослідник рідного краю.

Це він у 1843 році першим відгукнувся на вихід у світ "Кобза­ря" Тараса Шевченка щирими і сердечними рядками:

Гарно твоя кобза грає. Любий мій земляче, Вона голосно співає, Голосно і плаче...

Чужбинський був незмінним супутником Кобразя в його по­дорожах по Лівобережній Україні. Про нього Тарас Григорович пи­сав: "Я знав його як найшаленішого і невичерпного віршописця". А односельці розповідали, що був він доброю, душевною людиною і невтомним письменником, який міг "за один вечір" написати кілька листів величезного формату "таких як стіл". А "як стомляться було руки, брав перо ногою і писав..."

Звичайно ж це перебільшення, Але творчу спадщину Чужбинський залишив чималеньку. Дев'ять томів творів письменника ввіб­рали в себе вірші й оповідання, романи й подорожня записи, крити­чні статті і переклади. Та не вони, а написані відразу ж після смерті Т.Г.Шевченка спогади про Великого Кобзаря зробили ім'я Афанасьєва-Чужбинського відомим усьому світові.

Давайте ж, шановні друзі, перегорнемо сторінку біографії на­шого земляка, друга Кобзаря, яскравої, непересічної особистості.

Народився О.С.Афанасьєв-Чужбинський 12 березня (28 люто­го) 1816 року в селі Ісківцях в родині дрібного помічника. Батько його був росіянином, мати українкою. Сім'я володіла ґуральнею та кількома десятками кріпаків, до яких відносилася досить лібераль­но. "У їх людям хорошо було жить, - пригадували сучасники, - у лю­дей по парі волів було, работали триденку".

Дитинство майбутнього письменника пройшло на лоні багатої природи, серед щирих і працьовитих людей. Змалку полюбив Олек­сандр українську пісню, захопився збором фольклору та матеріа­лів з історії рідного краю. ("Було назбира селян, жінок, угоща, щоб розказували і пісні співали. Любив щоб співали "Серце Кулино, не лякайся". Було і могили копав... На Шеверяних могилах викопав він тарілку, та ложок дві, а на другий день викопав золотого коня" - стверджували народні перекази).

0.Афанасьєв-Чужбинський у 1829 році розпочав навчання в Ніжинській гімназії вищих наук, яку невдовзі було реорганізовано в фізико-математичний ліцей. Тут він зблизився з Євгеном Гребінкою, мешкав на одній квартирі з ним.

Закінчивши навчання і трішки відпочивши в рідному селі у сво­го батька, у 1836 році, Олександр вступив на військову службу в Бєлгородській уланський полк. Доля закидала його в різні місця Російської імперії, в тому числі і на Кавказ.

У 1843, в чині поручика, 0.Афанасьев подав у відставку, щоб зайнятися літературними справами. Влітку того ж року в селі Мойсівці на Драбівщині Є.Гребінка познайомив його з Тарасом Шевчен­ком, який у цей час збирав матеріали для поеми "Кавказ" і цікавився життям і побутом горців.

Так розпочалася їх велика дружба, яка тривала до останніх днів життя Кобзаря. Пізніше у своїх спогадах Афанасьєв-Чужбинський розповість про перший приїзд Тараса Шевченка у Ісківці та про те, як спільно мандрували вони по Україні і 1843-1845 роках.

Після чотирирічної перерви 0.Афанасьев знову влаштувався на службу, ставши урядником губернської канцелярії в Воронежі. Його призначено редактором неофіційної частини "Воронежских губернских ведомостей", пізніше він редагує "Петербургский лис­ток", "Новости" та інші видання.

Літературну діяльність розпочав у 1838 році, підписуючи свої твори псевдонімами "Чужбинський", "Невідомий" та іншими. Його поезії українською мовою вперше вміщено в альманасі "Ластівка" (1841 р.). А в другій і третій частинах альманаху "Молодик" (1843 р.) були надруковані поезії "Могила" та "Шевченкові". Тут же було вміщено і пісню "Ой у полі на роздоллі... " та ряд віршів російською мовою.

Паралельно з підготовкою до друку збірки "Що було на серці" (1855р.), 0.Чужбинський наполегливо працює над тлумачним сло­вником української мови, який був частково опублікований в "Из­вестиях отделения русского языка и словесности императорской Академии наук". Видатний науковець-словіст І.Срезневський, а по­тім і Іван Франко високо оцінили його. А Борис Грінченко, в 1907 році, в передмові до свого "Словаря" української мови" в 4-х томах писав, що "самой ранней работой является здесь "Словарь мало­российского наречия" оставленный А. Афанасьевым-Чужбинским".

За дорученням морського міністерства в 1856 р., разом з ро­сійськими письменниками О. Островським, Н. Михайловим, Писемським та іншими Афанасьєв-Чужбинський брав участь у етнографі­чній експедиції, метою якої було "вивчення місцевості, занять, по­буту, обрядів і звичаїв населення приморських районів Південної Росії".

В результаті цієї подорожі з'явилась його двотомна праця "По­ездка в южную Россию", яка була визнана найкращою етнографіч­ною працею того часу.

Вченому належать також цікаві етнографічні розвідки "Быт ма­лороссийского крестьянства", "Очерки охоты в Малоросии", "Лето в Малороссии" та ін. Белетризований етнографічний нарис "Днепр и Днепровские пороги" було вміщено в 1870 році в одному з львів­ських часописів, в перекладі українською мовою .

Певно не було в тогочасній Росії видання, в якому не друкува­вся б 0.Афанасьєв-Чужбинський. Деякі з його творів дістали висо­ку оцінку Миколи Чернишевського та Івана Франка. А сюжет опові­дання "З корнетського життя" було використано Львом Толстим для написання відомої повісті "После бала".

Коли помер Тарас Шевченко, то за його труною, поруч з Мико­лою Некрасовим, Федором Достоєвським, Миколою Салтиковим-Щедріним ішов Олександр Афанасьєв-Чужбинський. Тоді ж він на­писав вірш "Над гробом Т.Г.Шевченка", який закінчується пророчи­ми словами:

Покоління поколінню От тобі розкаже, І твоя, Кобзарю, слава Не вмре, не поляже...

^ Одразу ж (в 1861 р.) 0.Афанасьєв-Чужбинський опублікував свої спогади про Шевченка, які нині вважаються одним з найкра­щих і, цілком справедливо, є взірцем української мемуарної класи­ки.

До кінця своїх днів 0.Афанасьєв-Чужбинський жив і працював у Петербурзі на журналістській роботі.

В 1864 р. він закінчував газету "Петербургский листок". Помер 16 (6) вересня 1875 року, похований в Петербурзі.

Восени 1900 року на Україні було відзначено 25-річчя з дня смерті О.Афанасьєва-Чужбинського. У 1912 р. полтавський дослід­ник минулого І.Павловський вмістив його біографічний нарис у словнику письменників і вчених Полтавщини. Того ж року у Львові Іван Франко видав збірку "Українські поезії Чужбинського". Відто­ді його твори (переважно віршовані) друкувалися в різних збірни­ках, антологіях української поезії того. 1961 року Анатолій Костен­ко представив поезію Чужбинського в збірнику "Поети пошевченківської доби".

З 1966 року народним пам'ятником світлій і щирій дружбі Чуж­бинського та Шевченка стала відновлена "Тарасова криниця". Мож­ливо та саме про яку він писав:

Ой у полі на роздолі

Шовкова травиця,

Серед неї, край тополі,

Чистая криниця...

Є в нашому селі вулиця названа іменем О.Афанасьєва-Чужбин­ського, Громадськістю села на Будинку культури і 1988 році відкри­то меморіальну дошку на його честь. Багатий матеріал про життя і творчість поета і етнографа зберігається в сільському краєзнавчо­му музеї.

Проте ми добре усвідомлюємо, що творчість О.Афанасьєва-Чужбинського та її вплив на сучасників і нащадків вивчені ще недоста­тньо. Свідченням цього є хоча б ексклюзивна публікація письмен­ника Федора Зубанича на сторінках газети "Независимость" під на­звою "Если бы не украинский писатель Афанасьев-Чужбинский Ста­лин не был бы Сталиным" від 11 грудня 1998 року.

В ній розповідається про те, як відомим українським письмен­ником, нашим земляком Борисом Комаром було розкрито таємни­цю псевдоніму "батька всіх народів і часів" над якою даремно би­лись сотні істориків, біографів та політиків. 40 років (після пам'ят­ної бесіди з Андрієм Малишком, під час якої той розповів йому про те, що дізнався від Хрущова ніби-то Сталін взяв собі псевдонім з оповідання призабутого ним українського письменника) ішов Б.Комар до розгадки таємниці. Аж поки, випадково, не придбав у книжковій крамниці "Сяйво" старецький шостий том оповідань Афанасьєва-Чужбинського, виданий ще в 1891 році і не прочитав в ньому те оповідання, яке певно читав і Йосип Джугашвілі. Опові­дання носило назву "Перстень", а його головний герой... прізвище Сталін.

Так Афанасьєв-Чужбинський "допоміг" Сталіну стати Сталіним.