ТАРАС ШЕВЧЕНКО В ІСКІВЦЯХ

        У 1843-1846 роках Великий Кобзар України Тарас Григорович Шевченко тричі побував в Ісківцях.

       Уперше це відбулось наприкінці липня 1843 р., коли він завітав на гостини до О.Афанасьєва-Чужбинського із яким поета познайо­мив письменник Євген Гребінка при зустрічі в селі Мойсіївці на Драбівщині.

На той час Афанасьєв-Чужбинський перебував удома в річній відпустці й "чекав відставки з військової служби аби зайнятися ви­вченням української народності". Водночас, він займався вивчен­ням польської літератури і зібрав з цієї нагоди багато польських книг та журналів. Шевченко разом з ним читав твори А.Міцкевича, які дуже цінував і якими постійно цікавився. Володіючи польською мовою, Тарас Григорович читав великого польського поета в оригі­налі, навіть робив спроби перекладати його ліричні п'єси. Як і до всього в житті він дуже серйозно ставився до перекладу. І хоча де­які переклади виходили дуже вдалими, але тільки якийсь здавався йому важким і неточним, Т.Г.Шевченко кидав і знищував усі попере­дні строфи.

Тут же, в Ісківцях Кобзар зміг прочитати й твори великого анг­лійського поета Д.Байрона. І хоч це були лише їх російські пере­клади, Шевченко глибоко відчував його велич як світового поета, називав його "великим і визначним", цінував як видатного бунтаря. Спільні мотиви їх творчості знайшли свій вираз в ідеї прометеїзму. Згадаймо шевченківський "Кавказ".

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий довбе ребра

Й серце розбиває.

Розбиває та не вип'є

Живущої крові, -

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша.

Не вмирає воля...

Читаючи прекрасні переклади А.Міцкевича і Д.Байрона, Тарас Григорович був в особливому захоплення від "Доброї ночі" з "Чайльд Гарольда", переклад якої не поступався перед оригіналом. Він лю­бив навіть повторювати одну із строф:

Сам один блукаючи по широкому світу

Веду мандрівне життя,

Чого ж я маю плакати, за ким і по кому.

Коли ніхто по мені не плаче?

Певно ці рядки були співзвучні настрою Кобзаря. В селі ще й досі, з покоління в покоління, передаються перекази про те, як піз­нього літнього вечора, щоб не будити козачка, Тарас Григорович сам ходив по воду до криниці. І далеко було чутно його пісню "Та нема в світі гірш нікому, як сироті молодому".

Перебуваючи в Ісківцях, Шевченко майже весь час проводив не в панських покоях, а на крутій Челядній горі, серед селян-кріпаків. Ще й сьогодні розповідають в селі легенду про те, як заступився Тарас Григорович за селян, яких місцева пані, вважаючи за скотину, визискувала нещадно, а годувала лише вівсом.

"Походив Тарас Григорович по селу, подививсь-подививсь та й питає у пані:

-  А чому це люди у вас такі охлялі? Чим ви їх годуєте?

-  Вівсом, - каже пані.

-  Лише вівсом?

-  Еге ж...

Задумався Кобзар... Зібрав кріпаків увечері на Челядній горі і каже:

- Як виїде завтра в поле пані, то ви облиште роботу й починайте іржать по-кінському та бить ногами землю, мов копитами. - Сказав це і подався геть.

Наступного ранку приїздить на поле пані з гостем на тарантасі. Ех, як почали ж тоді селяни іржать! Як почали тупати ногами!

- Що ж ними сталося? - питає пані у гостя. - Чи не подуріли?

- Та це з ними сталося тому, що ви їх кінською їжею годуєте, - відповідає Шевченко. - Як годуватимете і далі, то гірше стане!

- Ой, боже! - пролепетала пані. - Більше не буду...

І стала вона добрішою до людей, і годувати їх стала краще. А вже селяни дякували-дякували Тарасу Григоровичу, аж у ноги кла­нялись".

Саме з Ісківець, у серпня 1843 р., поет уперше відвідав Лубни, де потрапив на місцевий ярмарок, під час якого відбулась постано­вка водевілю О.Шаховського "Козак-стихотворець" Виставу цю ба­чив і поет й пізніше згадував її в повісті "Близнецы", а в "Щоденни­ку" відзначав, що Успенський ярмарок снився йому на засланні. (Проте тут поет помилився: ярмарок у Лубнах, що відбувся у серпні, називався не Успенським, а Спасівським).

Вдруге Т.Г.Шевченко відвідав Ісківці в жовтні 1845 року. Зупи­нившись у Лубнах для одержання подорожньої і затримавшись че­рез це, він погодився на запрошення О.Чужбинського заїхати до нього. За два дні перебування в селі поет прочитав господареві кі­лька своїх нових творів, зокрема, поему "Єретик", про чеха Яна Гуса - церковного реформатора ХVІ ст., борця проти католицької церк­ви.

Олександр Чужбинський, який щойно повернувся тоді на Укра­їну після служби на Кавказі, розповідав, що Тарас Григорович дета­льно розпитував його про Кавказ і про черкесів: "Довго ми розмо­вляли про горців; його все цікавило, він розпитував про найменші подробиці тамтешнього побуту". Саме в кінці 1845 р. поет написав свій етапний в ідейно-творчому розвитку твір-поему "Кавказ", при­свячену своєму другові і письменникові Якову де Бальмену, який загинув у війні з горцями влітку того ж року. Не виключено, що пе­ребування поета в Ісківцях прискорило появу цього знаменитого твору.

З метою поглибленого археологічного, історичного та етногра­фічного вивчення України, саме в Ісківціях, Т.Г.Шевченко та О.С.Чужбинський планували маршрут подорожі "по Дніпру дубом на Запоріжжя, потім по Лиману пошукати залишків старовини, що зникають уже для дослідників".

На жаль, цього разу, перебування Кобзаря на Лубенщині не обійшлося без серйозних неприємностей.

У своїх "Спогадах про Шевченка" О.Афанасьєв-Чужбинський" розповідав, як одного разу у повітовому місті Лубнах, не бажаючи відстати від інших, один пан запросив Шевченка обідати. "Ми при­йшли ще досить рано. У передпокої слуга дрімав на ослоні. Як на лихо господар визирнув з дверей і, побачивши слугу, що дрімав, розбудив його власноручно, по-своєму... не соромлячись нашої присутності... Тарас почервонів, надів шапку й пішов додому. Ніякі прохання не могли примусити його повернутись. Згодом пан не за­лишився в боргу. Темна ця особа, діючи потай, завдала немало горя нашому поетові..."

Дослідники життя і творчості Шевченка встановили, що "тем­ною особою", яка одразу ж "донесла куди слід", був невдоволений крамольними висловлюваннями поета під час перебування в Луб­нах лубенський городничий В. Андреєв.

Зберігся і текст доносу Андреева на ім'я самого царя, який під­тверджує революційну діяльність Шевченка: "...з'явився в місті Лу­бнах відомий бунтар академік Тарас Шевченко, який своїми лібера­льними закликами, створеними ним і образливими епіграмами проти особи Вашої Імператорської Величності, очевидно, намагався ки­нути полум'я бунту і кривавих міжусобиць і в Малоросії, подібно тим, що відбувались в Західних губерніях, підняв народ проти за­конної влади".

Відомий шевченкознавець, полтавець П.Ротач вважає, що не лише в Ісківція, айв самих Лубнах з вуст Шевченка звучали викри­вальні рядки, які так перелякали городничого, з щойно написаних творів "Еретик", "Невольник", "Стоїть в селі Суботові", "Великий льох" і пророцтво про те, що

Церков домовина

Розвалиться і з-під неї

Встане Україна.

І розвіє тьму неволі

Світ правди засвітить.

Не виключно, що донос В.Андреєва, мав певне значення в аре­шті поета 1847 року.

Тож і не дивно, що, як пригадує О.Чужбинський, Тарас Григоро­вич неохоче відвідував представників вищого світу " де ж треба було ще й обов'язково одягати фрак".

А не хочеться мені натягать отого фрака, щоб він зслиз", - говорив поет - "ходім краще на річку, сядем де-небудь в березі та заспіваємо".

Утретє Т.Г.Шевченко побував у Ісківцях в лютому 1846 року.